Ми використовуємо cookie та подібні технології, щоб гарантувати максимальне зручність користувачам
Зрозуміло

Тетяна Ткачова

Тетяна Ткачова

Гуркіт величезних гільйотин, шипіння «Комет», скрегіт металу в багатотонних пресах, суворий чоловічий колектив заготівельної ділянки… Важко уявити, але керує цим тендітна усміхнена жінка — Тетяна Ткачова, майстер заготівельної ділянки цеху №5 «Корум ДрМЗ».

Тетяна була відмінницею і мріяла стати лікарем або вчителем. Але все склалося зовсім по-іншому. Закінчила Дружківський машинобудівний технікум, потім профільний виш і продовжила сімейну династію машинобудівників.

На завод Тетяна прийшла у 1995 році, після закінчення технікуму. Працювала у відділі механіка. У 2004 році в цеху металоконструкцій організували заготівельну ділянку, а Тетяні запропонували стати майстром.

— Я розуміла, що легко не буде, робота майстра — це завжди між «молотом» та «ковадлом» — треба зберегти довіру робітників та керованість колективу, водночас виконати виробниче завдання та зберегти довіру керівництва, — каже Тетяна Ткачова. — Цій «майстерності» ніде не вчать.

Майстерність - це знання, помножене на навички і досвід. Сімнадцятирічний стаж роботи майстром приніс Тетяні величезний професійний досвід та повагу колег. Керівництво цінує, колектив довіряє, а молоді майстри вважають її своїм наставником.

— Вважаю, що головне у моїй роботі – це спілкування з людьми, чесне та відкрите, — ділиться Тетяна. — Мій колектив для мене –це свого роду сім’я, де до кожного потрібний індивідуальний підхід: одного вислухати, іншого підбадьорити, а третьому просто допомогти.

Головне - це люди! За такого ставлення не дивно, що робота на заготівельній ділянці вирує і колектив дружний.

До речі, чоловік Тетяни теж працює у цьому цеху. До того, що дружина керує чоловічим колективом, ставиться спокійно і завжди підтримує дружину.

— Удома теж говоримо про завод, — з усмішкою зізнається наша героїня.

На питання, де бачить себе через 10 років, Тетяна без роздумів відповіла: «Звісно, на заводі! Я людина постійна, іншого й не хочу. Завод - це вже моє життя».

#